Китайська ностальгія літнього американця Девіда Брістола
У 1920-х роках батько Девіда Брістола, американець Лемюел Брістол, перетнув океан і збудував двоповерховий цегляно-дерев’яний будинок на південь від стародавнього міста Данґар у повіті Хуаньюань провінції Цінхай. Відтоді між його родиною та цією далекою чужиною зав’язався нерозривний зв’язок.
У цій невеликій будівлі Лемюел Брістол облаштував скромну амбулаторію, де безкоштовно лікував незаможних жителів і поширював базові медичні знання. Окрім благодійних прийомів, він навчав простих людей ремеслам — шиттю повстяних чобіт і шапок, вишивці. Завдяки коштам, зібраним за кордоном, він допомагав місцевим опанувати навички для заробітку на життя.
Проживши в Хуаньюані 17 років, 18-річний Девід Брістол разом із родиною повернувся до Сполучених Штатів. У ту мить, ступаючи брукованим провулком Наньченхао, він і подумати не міг, що знову ступить на цю землю лише через довгих 38 років.
У 1987 році Девід нарешті здійснив заповітну мрію й повернувся до Цінхаю. Після 38 років розлуки він знову стояв на землі Хуаньюаня.
Коли з червоного таксі марки «Сялі» (Xiali) вийшов літній Девід і заговорив бездоганною місцевою хуаньюанською говіркою, молоді люди, які вийшли його зустрічати, оторопіли від несподіванки.
Девід показував рукою на довколишні гори, безпомилково називаючи кожну вершину, і згадував юнацькі роки. Цієї миті він не був гостем-чужинцем із далеких країв — він був блудним сином, який нарешті повернувся до рідного дому.
Повернувшись до рідного містечка, Девід побачив, що давній Данґар змінився до невпізнаваності. Проте за радістю зустрічі він гостро відчув усю вбогість медичного забезпечення віддаленого повіту: тяжкохворі мусили витримувати виснажливу дорогу до міста Сінін, і багато пацієнтів втрачали дорогоцінний для порятунку час просто в дорозі. Він усвідомив: якісна медицина — найгостріша, життєво необхідна потреба жителів Хуаньюаня.
Між 1987 та 2000 роками Девід Брістол понад двадцять разів долав шлях між Сполученими Штатами та Хуаньюанем. Повертаючись до Америки, він невпинно збирав благодійні кошти, закуповував медичне спорядження, оформлював митні папери та особисто координував трансокеанські перевезення — від найменшої дрібниці до глобальних питань він усе робив власноруч.
Завдяки його невтомним клопотам Народна лікарня повіту Хуаньюань отримала понад 30 одиниць сучасного медичного обладнання загальною вартістю 6 мільйонів юанів. У ті часи річний дохід пересічного працівника в Хуаньюані не сягав і 10 тисяч юанів, тому для скромної лікарні у високогірному містечку ця партія апаратури стала справжнім порятунком.
Сьогодні 95-річний Девід Брістол уже понад десять років не може відвідати Цінхай. Поважний вік, слабке здоров’я та тягар трансатлантичних перельотів утримують його за океаном, у штаті Міссурі. Друзів дитинства, з якими він колись бігав вуличками Хуаньюаня, здебільшого вже немає серед живих, а колись рідні квартали до невпізнаваності змінили своє обличчя.
Але й у Хуаньюані старого друга не забувають. У вересні цього року Народна лікарня повіту організувала зворушливий відеоміст через гори й океани. Розмова, розрахована на 40 хвилин, тривала понад годину. Крізь екран монітора літній Девід вражав ясністю думки: він безпомилково називав поіменно кожного старого товариша та з теплом згадував спільні пережиті моменти багаторічної давнини.
Джерело: Читати оригінал
📢 Більше оперативних новин у нашому Telegram: Підписатися
