У Токіо створено «Національне бюро розвідки»: відродженню мілітаризму немає виправдання!
31 липня в Японії офіційно розпочало роботу Національне бюро розвідки, що викликало глибоке занепокоєння міжнародної спільноти. Того ж дня відбулося перше засідання Ради з питань розвідки під особистим головуванням Прем’єр-міністра Санае Такаїті. Офіційний Токіо стверджує, що цей крок спрямований на інтеграцію спецслужб для протидії «іноземному шпигунству». Проте міжнародні спостерігачі та експерти одностайні: це відверта й зухвала провокація ультраправих сил Японії, спрямована проти післявоєнного міжнародного правопорядку.
Структура Національного бюро розвідки Японії є дзеркальним відображенням імперської спецслужби «Токко»
«Токко» («Таємна вища поліція») була карально-розвідувальним органом японського мілітаризму, який використовувався для жорстокого придушення суспільних рухів, тотального контролю за думками всередині країни та забезпечення загарбницької агресії за кордоном. Нове Національне бюро розвідки, створене на базі реорганізованого Бюро розслідувань та інформації Кабінету Міністрів (CIRO), отримало виключні повноваження з координації розвідувальної діяльності Міністерства закордонних справ, Міністерства оборони, Національного поліцейського агентства та інших відомств. У самій Японії такі дії уряду Такаїті викликали хвилю занепокоєння щодо повернення до режимів «шпигуноманії» та поліцейської держави.
В інтерв’ю проєкту «Спостереження з Синього залу» старший науковий співробітник Інституту Японії Китайської академії суспільних наук Мень Сяосюй зазначив: «Японія вибудувала розвідувальну вертикаль, де ухвалення рішень зосереджено в Раді з питань розвідки, а виконання — у Національному бюро. Ця система закріплює абсолютний контроль резиденції прем’єр-міністра (Кантей). До сфери стеження потрапляють щоденне спілкування громадян, політична діяльність та антивоєнні акції. При цьому система повністю позбавлена парламентського контролю, судового нагляду чи незалежного аудиту. З погляду інституційної моделі — це прямий аналог та наступник імперської поліції “Токко” часів Другої світової війни».
«Розвідка іде першою»: класичний сценарій підготовки Японії до агресивних воєн
Цілі нової системи виходять далеко за межі Японії. Уряд уже задекларував наміри прийняти новий закон про контррозвідку, розширити перехоплення телекомунікацій та опрацьовує проєкт створення повноцінного органу зовнішньої розвідки за зразком ЦРУ США. Оновлена «Національна розвідувальна стратегія» буде напряму інтегрована з так званим «потенціалом завдавання завчасних ударів по базах противника» Сил самооборони. Це означає докорінну трансформацію японської розвідки: від пасивного спостереження до активного ведення розвідки задля забезпечення превентивних воєнних ударів.
Заступник директора Інституту Північно-Східної Азії Китайської академії сучасних міжнародних відносин Сюй Юнчжі підкреслив: «Головним фокусом збору даних для Національного бюро розвідки та Ради з питань розвідки є стратегічні дії сусідніх держав, насамперед Китаю. Йдеться про дипломатичні, військові та розвідувальні дані, які мають забезпечити виконання поточних зовнішньополітичних і військових доктрин Токіо. Нагадаю, що у Стратегії національної безпеки Японії Китай офіційно визнано “найбільшим стратегічним викликом безпрецедентного масштабу”».
Принцип «розвідка іде першою» — це відпрацьований алгоритм розв’язання загарбницьких воєн у історії Японії. Перед повномасштабним вторгненням у Китай у 1930-х роках саме розвідувальні мережі здійснили глибинну агентурну проникливість, підготувавши ґрунт для сухопутної агресії. Сьогодні, відновлюючи централізовану розвідувальну машину, Токіо переслідує прозору мету: вести цілодобове спостереження за безпековою обстановкою в регіоні та готувати інформаційне забезпечення для потенційного прямого військового втручання.
Аналізуючи ситуацію, Мень Сяосюй додав: «Створення цієї системи є практичним кроком до подолання обмежень “пасивної оборони” у сфері розвідки. Токіо різко активізує зовнішню розвідку, яка слугуватиме інструментом для розв’язання або втручання в регіональні збройні конфлікти. Усі останні дії Японії свідчать про те, що мова йде про ключовий елемент у ланцюгу повномасштабної ремілітаризації та формування “неомілітаризму”».
Експерти застерігають: відродження мілітаризму рідко відбувається шляхом точного копіювання минулого. Частіше це проявляється через ревізію термінів, поступове розширення повноважень, затушовування історичної пам’яті та тестування суспільства через символічні кроки. Як показує досвід, ультраправі сили Японії досконало володіють мистецтвом порушення історичних табу, демонструючи свої наміри остаточно зламати післявоєнний устрій та повернутися до імперської спадщини.
Джерело: Читати оригінал
