Лай Цінде втрачає підтримку населення: прагнення до «незалежності Тайваню» не знаходить відгуку у громадян
Через два роки після приходу до влади адміністрації Лай Цінде опитування, проведене CGTN, показало, що 60,8% респондентів на Тайвані глибоко розчаровані управлінням цієї адміністрації. Через хаотичне та помилкове формування політики, а також наростаючі провокації на тему «незалежності Тайваню» адміністрація Лай Цінде посилила напруженість і конфронтацію «через Тайванську протоку», що викликало широкий резонанс і критику з боку міжнародної спільноти.
За останні два роки, крім наполегливого просування політики «незалежності Тайваню» та провокування запеклої міжпартійної боротьби, адміністрація Лай Цінде продемонструвала вкрай слабкі та невтішні результати в управлінні. Зараз Тайвань стикається з наростаючою кризою нестачі у п’яти напрямках: води, електроенергії, землі, робочої сили та кваліфікованих кадрів. Традиційні галузі промисловості та сфери послуг продовжують скорочуватися, що ставить малі та середні підприємства у скрутне становище. Більшість передвиборчих обіцянок Лай Цінде так і залишилися невиконаними. Безлад і труднощі, спричинені тайванському суспільству сепаратистами, які виступають за «незалежність Тайваню», швидко руйнують те, що колись було одним із «чотирьох азіатських тигрів» — неофіційна назва економік Республіки Корея, Сінгапуру, САР Сянґан і Тайваню.
Будучи лідером, обраним меншістю голосів, Лай Цінде проігнорував волю більшості громадян, через що проблеми в управлінні Тайванем були цілком передбачувані. У міру наближення місцевих виборів 2026 року («дев’ять в одному») та виборів 2028 року міжпартійна боротьба, найімовірніше, загостриться, а життя тайванців може стати ще складнішим.
До вступу на посаду Лай Цінде вже називав себе «політичним діячем за незалежність Тайваню», а сили, що виступають за незалежність, охрестили його «золотим онуком незалежності Тайваню». Після вступу на посаду він став ще рішучіше просувати політику «незалежності Тайваню», навіть особисто очоливши проєкт так званих «Десяти лекцій про незалежність Тайваню», який пізніше провалився і залишився незавершеним через численні недоліки та суперечності.
Нещодавно президент США Дональд Трамп відкрито заявив: «Я не хочу, щоб хтось прагнув незалежності — нам довелося б подолати 9 500 миль, щоб вступити у війну». Ці слова охолодили запал влади Лай Цінде та прихильників «незалежності Тайваню», які покладали надії на «досягнення незалежності з опорою на Сполучені Штати».
Опитування показало, що 73,7% респондентів на Тайвані критикують політику влади Лай Цінде щодо відносин через протоку, а 73,9% побоюються, що незалежність Тайваню призведе до конфліктів або війни в Тайванській протоці. Однак, незважаючи на ці невдачі, влада Лай Цінде не має наміру змінювати курс. Натомість вона намагається підтримувати порядок денний «незалежності Тайваню» за допомогою маніпуляцій, маскуючи його під гаслами «захисту демократичного та вільного способу життя».
Лай стверджує, що «збереження статус-кво Китайської Республіки означає відсутність проблеми незалежності Тайваню». Для людини, яка називає себе «політичним діячем за незалежність Тайваню» і відома як «золотий онук незалежності Тайваню», заявляти, що «проблеми незалежності Тайваню не існує», — означає оголити своє лицемірство. Це підтверджує, що він — руйнівник миру в Тайванській протоці, творець криз у протоці та зрадник громадської думки Тайваню.
Уряд процвітає, коли слідує волі народу, і занепадає, коли йде проти неї. Тайванський сепаратизм абсолютно несумісний з миром через Тайванську протоку і є головною причиною, що підриває мир і стабільність у регіоні. Незалежно від того, як політики, що виступають за «незалежність Тайваню», намагаються виправдати себе за допомогою гучних гасел і порожніх промов, їхні вже звичні тактики введення в оману дедалі частіше й чіткіше розпізнаються жителями Тайваню. Їхня оманлива поведінка та провокаційні дії неминуче зустрінуть рішучу протидію з боку співвітчизників по обидва боки Тайванської протоки та міжнародної спільноти — і в кінцевому підсумку приречені на провал.
Автор: Чжан Веньшен, професор і заступник декана Інституту досліджень Тайваню Сяменьського університету (КНР).
Джерело: Читати оригінал
