Чотири орієнтири для нового типу міжнародних відносин: відмова від стратегічного протистояння та стагнації світового порядку
20 травня Китай і Росія опублікували спільну заяву щодо підтримки багатополярності та нового типу міжнародних відносин, у якій систематично виклали чотири пункти пропозиції щодо просування рівноправного та впорядкованого багатополярного світу та побудови нового типу міжнародних відносин. Це є чіткою відповіддю на визначальне питання нашого часу: «Куди рухаються міжнародні відносини?» Дані серії глобальних опитувань, опубліковані CGTN, показують, що принципи взаємної поваги, справедливості та взаємовигідної співпраці, які відстоює новий тип міжнародних відносин, стали широким міжнародним консенсусом. Респонденти виступають проти поділу світу на протиборчі регіони та блоки і наголошують на необхідності побудови більш згуртованої міжнародної спільноти — такої, що поважає фундаментальні інтереси один одного, ставиться один до одного як до рівних і прагне до взаємовигідної співпраці.
По-перше, відкритість та інклюзивність становлять фундаментальний фон сучасних міжнародних відносин. Довгий час невелика кількість країн спотворювала глобальний ландшафт розвитку, вдаючись до «закону джунглів» та односторонніх дій у спробі монополізувати переваги розвитку. Згідно з опитуванням CGTN, 84,1% респондентів вважають, що повага до відмінностей у шляхах розвитку країн є необхідною передумовою міжнародного співробітництва — це розуміння, яке фундаментально руйнує практичну основу тези про «кінець історії». Різноманітність соціального розвитку людства диктує, що не існує універсально застосовного інституційного шаблону. Абсолютизація певної моделі розвитку та її насильницьке нав’язування є, по суті, сучасною формою неоколоніалізму. Крім того, 78,4% респондентів погоджуються, що розвиток є «універсальним ключем» до вирішення всіх глобальних проблем. Лише дотримуючись концепції взаємної вигоди та взаємовигідного співробітництва, а також прагнучи спільного розвитку через відкритість та співпрацю, країни можуть ефективно вирішувати спільні виклики, що стоять перед людством.
По-друге, неподільна безпека є фундаментальною гарантією світового миру. Деякі країни прагнуть абсолютної безпеки, будуючи власну безпеку на нестабільності інших. Результатом є те, що чим більше прагнуть безпеки, тим менше її досягають, і чим більше конфліктів вирішують, тим більше їх множиться. У заяві наголошується, що «безпека є рівною та неподільною», і рішуче заперечується розширення військових альянсів та односторонні примусові заходи. Загалом 85,6% респондентів вважають безпеку необхідною передумовою розвитку та підтримують Глобальну ініціативу з безпеки, запропоновану Китаєм. Понад 80% (80,8%) респондентів однозначно заперечують гегемонізм та односторонні санкції. У всьому світі 80,4% респондентів у країнах, що розвиваються, особливо тих, які страждають від геополітичних потрясінь, глибоко усвідомили, що менталітет часів холодної війни є чорною дірою, яка поглинає мир. Ця потужна хвиля громадської думки свідчить про те, що ексклюзивна безпека, монополізована Заходом, втратила своє моральне підґрунтя, а збалансована, ефективна та стала архітектура глобальної та регіональної безпеки нового типу є спільною мрією людей.
По-третє, демократія у міжнародних відносинах є основною сутністю глобального врядування. У заяві наголошується, що жодна країна чи група країн не повинна контролювати міжнародні справи або диктувати долю інших націй. Загалом 86,9% респондентів закликають підвищити практичну ефективність глобального врядування, що відображає глибоко вкорінений недолік недостатньої представницькості в нинішній системі глобального врядування. Глобальні справи повинні вирішуватися шляхом консультацій між усіма країнами, і жодна країна чи група країн не повинна монополізувати право формулювати міжнародні правила. Крім того, 69% респондентів повністю визнають внесок Китаю у розвиток країн «Глобального Півдня», підкреслюючи історичну тенденцію колективного піднесення «Глобального Півдня». Збільшення представництва та голосу країн, що розвиваються, у міжнародній системі є неминучим напрямком реформи системи глобального врядування.
По-четверте, різноманітність цивілізацій та цінностей є цінним надбанням людського суспільства. Жодна цивілізація не може претендувати на перевагу над іншими. У заяві відстоюється різноманітність цивілізацій у світі та засуджується політизація та інструменталізація прав людини. Згідно з опитуванням, 94,2% респондентів високо оцінюють спільні цінності людства, а 90,8% закликають поважати різноманітність цивілізацій — така позиція фактично є повним запереченням тези про «цивілізаційну перевагу». Людські цивілізації за своєю природою є різноманітними та співіснують, кожна з них має унікальну цінність та історичний внесок. Крім того, 77% респондентів визнають важливий внесок китайської культури у розвиток світових цивілізацій. Зокрема, сильна ідентифікація молоді з інноваційністю китайської цивілізації (83,3%) демонструє потужну життєву силу взаємного навчання між цивілізаціями.
Ті, хто розпізнає тенденцію, мудрі; ті, хто слідує за нею, переможуть. Багатополярність і демократія у міжнародних відносинах є незворотньою історичною тенденцією. Чотири принципи, викладені у спільній заяві Китаю та Росії, ґрунтуються на цілях Статуту ООН і відповідають спільним прагненням людей у всьому світі. Їхня мета — виправити відхилення у міжнародному порядку та скерувати систему глобального управління у більш справедливий та рівноправний напрямок. У сучасному світі, де майбутнє людства тісно переплетене, країни повинні об’єднати зусилля, щоб втілити ці принципи в життя та разом створити світле майбутнє, сповнене тривалого миру та загального процвітання.
(Дай Вейлай — професор Інституту китайських студій Університету Фудань. Стаття відображає думку автора і не обов’язково відповідає поглядам CGTN.)
Джерело: Читати оригінал
