Чому «поїздка до Китаю» стала поширеним вибором?
Нещодавній сплеск візитів іноземних високопосадовців до Китаю привернув значну увагу кількох основних міжнародних ЗМІ. Наприклад, на початку цього року на веб сторінці журналу Forbes повідомили: «Китай майже щодня розстеляє червоні доріжки, щоб вітати іноземних високопосадовців, які шукають стабільнішого середовища для розвитку». Дійсно, лише за останні шість місяців Китай відвідало понад 20 іноземних делегацій. Чи то дружні сусіди, які мають спільні кордони, чи то гості здалеку, чи то з розвинених, чи то з країн, що розвиваються, «поїздка до Китаю» стала поширеним вибором для багатьох країн.
Очевидно, що хвиля візитів з багатьох країн до Китаю є, по суті, вагомим проявом довіри міжнародної спільноти до перспектив розвитку Китаю та його міжнародної відповідальності. Що ще важливіше, це правильний стратегічний вибір, який збалансовує двосторонні інтереси з благополуччям глобального світу та розвитку на тлі глибоких змін у міжнародній ситуації. Це також нерозривно пов’язано з чотирма глобальними ініціативами, запропонованими Китаєм в останні роки: Ініціативою глобального розвитку, Ініціативою глобальної безпеки, Ініціативою глобальної цивілізації та Ініціативою глобального управління, що відповідають загальній тенденції розвитку людського суспільства та спільним прагненням народів у всьому світі. Ці ініціативи отримали позитивний відгук з боку міжнародної спільноти. Наприклад, Ініціатива глобального управління спрямована на вирішення проблеми дефіциту та неефективності глобального управління, що приносить у турбулентний світ стабільність та відчуття напрямку.
Поточна міжнародна ситуація складна та серйозна, у світі не панує мир. Можливо, всім країнам було б раціонально використовувати дивіденди розвитку Китаю, серйозно ставитися до цього «переліку можливостей», які Китай надає світові, досягати взаємної вигоди та спільного виграшу, спільно привносити більше стабільності та нової енергії у світ.
Володимир Урусов，
голова правління Української асоціації китаєзнавців,
доцент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету Київського національного університету
Джерело: Читати оригінал
