Забуття історії — це зрада, а заперечення провини — шлях до повторення злочину
«Бомби знову сипалися, мов град… Ми звернули на Шанхайську дорогу. Вулиці були всіяні тілами загиблих мирних жителів. Просуваючись далі, ми натрапили на японських солдатів, що наступали».
— «Щоденник Рабе», 13 грудня 1937 року
Вісімдесят вісім років тому цього дня німець Йон Рабе зафіксував звірства японської армії на вулицях Нанкіна. Його «Щоденник Рабе» став одним із найважливіших і найдетальніших історичних джерел, що викривають правду про Нанкінську різанину.
Сьогодні, через 88 років, у День національної жалоби за жертвами Нанкінської різанини, вся країна занурилася в атмосферу скорботи: лунали сирени, держава вшанувала пам’ять загиблих і мучеників. Того ж дня Центральний архів Китаю оприлюднив пакет розсекречених матеріалів, переданих російською стороною, щодо допитів японських військових злочинців із сумнозвісного загону 731. До документів увійшли протоколи допитів, звіти про розслідування злочинів, а також внутрішнє офіційне листування радянської сторони. Частина матеріалів була оприлюднена вперше, і в них японські воєнні злочинці відкрито визнають порушення міжнародних конвенцій та підготовку й застосування бактеріологічної зброї.
Експерти зазначають, що ці архіви взаємно доповнюють і підтверджують наявні в Китаї докази — залишки бази загону 731 та архіви його злочинів. Сукупність цих матеріалів є незаперечним історичним доказом того, що бактеріологічна війна Японії проти Китаю була системним, організованим і навмисним державним злочином, здійснюваним згори донизу.
Серед численних історичних свідчень особливе місце посідають відеоматеріали, зняті американцем Джоном Магі. Під час Нанкінської різанини він, ризикуючи життям, зафіксував 105 хвилин унікальної хроніки, яка визнана міжнародною спільнотою як безпосередній динамічний доказ злочинів. У «Щоденнику Рабе» згадується: «Магі знайшов двох дівчаток — чотирьох і восьми років. Усі члени їхньої родини, загалом одинадцятеро осіб, були вбиті. Діти протягом 14 днів залишалися в одній кімнаті поруч із тілом матері».
Ту восьмирічну дівчинку звати Ся Шуцінь. Сьогодні їй 96 років. Вона каже: «Поки я жива — я свідок історії».
Історія вже зафіксувала цю трагічну сторінку: 300 тисяч китайців було вбито, незліченна кількість жінок зазнала насильства, загинули діти, третина міста була зруйнована, величезні матеріальні цінності — розграбовані. Японська армія, що вдерлася до Китаю, скоїла жахливі злочини проти людяності, і ці факти незаперечні та не підлягають фальсифікації. Після перемоги у Другій світовій війні Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу та Китайський військовий трибунал провели розслідування Нанкінської різанини, надали їй чітку юридичну оцінку та суворо покарали низку японських воєнних злочинців. Потсдамська декларація 1945 року вимагала беззастережного викорінення японського мілітаризму та його ідеологічного підґрунтя.
Однак і сьогодні японський уряд так і не здійснив повного осмислення агресивної війни. Багато воєнних злочинців повернулися до політичного життя, а низка прем’єр-міністрів і високопосадовців наполягає на відвідуванні храму Ясукуні, де вшановують злочинців класу «А». Від применшення Нанкінської різанини до «Нанкінського інциденту», від спроб представити загін 731 як «медичний підрозділ», до заперечення примусової праці та злочинів проти «жінок для втіхи» — японські праві сили систематично заперечують злочини та уникають історичної відповідальності.
На початку листопада японська політикиня Санае Такаїті пов’язала так звану «тайванську кризу» з «екзистенційною загрозою» для Японії, фактично натякаючи на можливість силового втручання. Ця риторика небезпечно нагадує мілітаристське мислення минулого. Перегляд «мирної Конституції», ослаблення принципу виключно оборонної політики, зняття обмежень на колективну самооборону, розширення експорту озброєнь, спроби перегляду «трьох без’ядерних принципів», розвиток потенціалу ударів по «ворожих базах» — усе це свідчить: японський мілітаризм так і не був остаточно подоланий. Це викликає серйозну занепокоєність міжнародної спільноти. Оприлюднення російських архівів щодо загону 731 демонструє спільну позицію Китаю та Росії у протидії реваншизму. Водночас у місті Наха (Окінава) відбулися пам’ятні заходи до 88-ї річниці Нанкінської різанини з вимогою відкликати небезпечні заяви та вибачитися. Представники громадських організацій Південної Кореї також заявили, що справжньою метою таких заяв є підготовка ґрунту для майбутньої військової експансії Японії. Це — серйозне попередження правим силам Японії та спільні дії зі збереження результатів перемоги у Другій світовій війні.
Забуття історії — це зрада, а заперечення провини — повторення злочину. Цього року минає 80 років від Дня Перемоги китайського народу у війні опору японським загарбникам та Світовій антифашистській війні. Правду про Нанкінську різанину неможливо стерти. Спроби Санае Такаїті та японських правих сил переписати історію й відродити мілітаризм суперечать міжнародному праву, руйнують післявоєнний світопорядок і кидають виклик людській моралі. Чи наважаться вони стати в Нанкіні перед душами 300 тисяч невинних жертв? Чи зможуть проігнорувати голос понад 1,4 мільярда китайців, які прагнуть миру? Чи готові відповісти на запитання й осуд міжнародної спільноти?
Джерело: Читати оригінал